Історія водного поло


Історія гри водне поло сягає своїм корінням далеко в давнину. Існують історичні відомості про гру, в яку грали ще в Японії, і яку в якійсь мірі можна вважати далеким родичем сучасного водного поло. Сидячи верхи на солом’яних бочках, учасники гри ганяли жердинами по воді наповнену повітрям шкіру, що замінювала їм м’яч. Та і сама назва цієї гри теж прийшла зі сходу. Більше двохсот років тому європейці вивезли з Монголії гру в м’яч – “ПОЛО”. Основний її зміст зводився до того, що вершники на конях за допомогою ударів по м’ячу палицями, руками, ногами або будь-якою іншою частиною свого тіла або коня намагалися перекинути м’яч на сторону суперників і загнати його в “МІСТО”, яке замінювало в той час ворота. Аналогічна гра існувала і в Індії. Тільки тут вершники перебивали м’яч спеціальними ракетками і всі діі відбувалися в воді. Потрапивши до Європи, азіатська новинка в подальшому стала родоначальницею ігор, в яких м’яч пересувався по полю за допомогою рук, ніг або інших засобів. Футбол, гандбол, водне поло, волейбол, велобол, мотобол, автобол – всі ці ігри можна в тій чи іншій мірі вважати нащадками стародавньої гри “ПОЛО”. Всі ігри на початку свого розвитку мали суто розважальний характер. І водне поло також почалося десь на англійському узбережжі, куди відпочивальники приносили з собою м’яч. У цей період ніхто ще не думав, що з забави, сидячи верхи на різних плаваючих предметах, ганяючи палицями м’яч, виникне нова спортивна гра. Надалі, під дією вже досить поширених у другій половині XIX століття футболу і гадболу, любителі гри на воді відмовилися від будь-яких засобів пересування і створили нову гру, в якій гравці самі знаходилися у воді, а м’яч у ворота забивався руками. Тоді ж гра отримала назву “ватерполо”, або українською  “водне поло”. І сталося це 147 років тому – в 1859 році. Гра того часу зовсім не була схожа на сучасну. Суть її зводилася до наступного: на нерухомому водоймищі умовно позначалося поле для гри. Його розміри коливалися в довжину від двадцяти до тридцяти метрів і завширшки – від десяти до п’ятнадцяти. Розміри встановлювалися по домовленості суперникімв, так як правил гри в той час не існувало. На обох кінцях по довжині поля встановлювалися по дві ввіткнутих в дно водойми жердини з прапорцями, підносячись над поверхнею води на 30-40 сантиметрів. Завдання гравців було простим – вплав провести м’яч в ці своєрідні ворота. У 1869 році в Лондоні була проведена перша показова гра, яка своєю оригінальністю і новизною привернула багато глядачів і мала великий успіх серед любителів спорту, особливо серед молоді. Однак відсутність єдиних для всіх правил гальмувало становлення водного поло, призводило до суперечок і непорозумінь під час змагань. В результаті цього, в 1870 році з фахівців з плавання в Англії була створена спеціальна комісія по створенню правил гри в “водний футбол”, як тоді нерідко називали водне поло. Але далі цього справа не пішла. Асоціації любителів плавання Англії відмовлялися визнавати новий вид спорту. В 1876 році гребний клуб в англійському місті Борнемут провів першу гру, яка пройшла по правилам. Правила ці були обмежені і стосувалися лише розмірів поля, кількості гравців і суддів, з яких один був головний і два – бічні. Команда складалася з семи гравців. Ворота замінювали плоти, на які необхідно було покласти м’яч, що і вважалося голом. Однак ця зустріч завершилася раніше, ніж передбачалося, адже вже і тоді спортивний інвентар не завжди був досить якісним. Гумовий м’яч не витримав напруженої боротьби і луснув. Однак ця невдала спроба популяризації водного поло серйозно зацікавила керівників плавального спорту Англії, які усвідомили, що в новій грі ховаються великі можливості. Перші правила водного поло було розроблено в 1876 році. Їх автором став житель Глазго, шотландець Вільям Вільсон. Правила ці були ще далекі від досконалості і містили всього одинадцять пунктів, які звичайно ж не могли охопити всі питання організації та проведення змагань. В основному вони визначали час гри, склад команд і суддів, а також основні прийоми гри: передача м’яча, взяття воріт, вихід м’яча з гри  та інше. Всі інші питання, які могли виникнути в ході зустрічі, вирішувалися головним суддею самостійно. У такому вигляді вони проіснували до 1890 року. На той час уже ціле десятиліття проводилися регулярні змагання між англійськими та шотладськими ватерпольними командами, в яких перевага частіше була на боці шотландських спортсменів. Однак своєрідне трактування кожною командою існуючих правил часто призводило до непорозумінь і суперечок в ході ігор. Необхідно було прийняти офіційні правила, які були б обов’язковими і однакові для всіх. Наполегливість любителів водного поло, зростання популярності цієї гри в Великобританії, а також рекомендації створеної комісії з вивчення цієї гри привели до того, що в 1885 році Асоціація любителів плавання Англії офіційно визнала водне поло самостійним видом спорту і затвердила правила змагань. Цей рік і вважають  датою народження нової спортивної гри – водне поло.